Далеко в горах, на крутім горбі
Висить село, немов гніздо пташине.
Навкруг чорніють гори у журбі,
Хатини в солом'яній самотині.
Немов пташата, рвуться у політ,
Але не знають неба чи дороги.
І ще вартують їх політ у світ
Копиці сіна та овес убогий.
Так писав про своє рідне село Горбки Петро Продан.
