Загадки писемності

 

                                                                                                 Найбільше і найдорожче  добро

                                                                                                                      в кожного народу –

                                                                                                                              це   його мова.

                                                                                                                                                             Панас Мирний

9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови. Кожен народ  ішов  своїм шляхом до  її створення.  Пропонуємо до вашої уваги екскурс у давнину «Загадки писемності».

Первісні люди , щоб запам'ятати  місце перебування, напрям руху мисливців, сигналізувати про наявність якихось істот або  предметів на тому чи іншому місці, використовували зламані гілки дерева , укладені у певному порядку стріли, камінці тощо. Більшість учених вважають, що ці знаки - лише перший крок до письма.

Часто самі речі не означали нічого, а використовувались як умовні знаки. Так  письмо кіпу, поширене у древніх інків -  вузликове письмо: на паличку нав'язувались різнокольорові шнурки з вузликами. Таким було письмо ірокезів-вампум: різноманітні черепашки, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так черепашка пофарбована у білий колір, позначала щастя, мир; у чорний  - небезпеку, у червоний - війну. Предметним  письмом є палички  гінців з Австралії- палички із зарубками різної конфігурації. Вони допомагали посланцю краще запамятати і передати зміст повідомлення.

Початок писемності — особлива віха в історії кожного народу, в історії його культури. У глибині віків губляться імена творців писемності того або іншого народу. Але слов’янська писемність має дивовижне походження. Завдяки цілому ряду історичних свідчень нам відомо про початок слов’янської писемності та про її творців — святих рівноапостольних братів Кирила й Мефодія.

Утім, історія створення слов’янської писемності має одну досить цікаву загадку.

 В IX столітті в слов’ян з’явилися практично одночасно дві системи писемності: одна одержала назву глаголиці, а інша — кирилиці. Яка з абеток — кирилична або глаголична — була винайдена св. Кирилом? Багато вчених схильні вважати, що першою слов’янською абеткою була глаголиця. Інші вважають, що святий Кирил винайшов кирилицю. Можливо, першовчителями слов’ян були створені обидві ці системи писемності, але згодом найбільше поширення одержала кирилиця, яка стала основою сучасної абетки.

 Найбільша заслуга Кирила й Мефодія перед слов’янським світом полягала ще й у тому, що вони всюди намагалися залишати своїх учнів — продовжувачів справи просвітлення слов’янських народів.

 З Хрещенням Русі книги слов’янською мовою стали дуже швидко поширюватися й на Руській землі. У цей час у культурі церковнослов’янська мова найчастіше усвідомлюється як мова молитви й православного богослужіння. Але цим її значення не вичерпується. Цією мовою написані пам’ятки, що сходять до діяльності слов’янських первоучителів — преподобного Нестора Літописця, митрополита Іларіона, Кирила Туровського.

1113 року з'явилася славнозвісна пам’ятка праукраїнської  писемностіі „Повість минулих літ”. „Сє повєсти  врємєнных лєт, откуда єсть пошла Русская Зємля, кто въ Києвє нача пєрвєє княжити, и откуда Русская Зємля стала єсть”, —  так почав „Повість минулих літ” учений монах  Нестор. Такою була наша мова тисячоліття тому.

Збереглася у цілості і найцінніша пам'ятка давньоруської літератури « Слово о полку Ігоревім». А найперша наша пам'яка « Остромирове Євангеліє», написана у Києві 1056-1057 роках. І нині на ній присягають на вірність президенти.

Сучасна українська  літературна  мова  пов'язується з конкретною датою -  виданням «Енеїди І. Котляревського 1798 року.

Ще одна дата- 1840 рік. Вперше світ побачили твори Т. Шевченка. І з того часу українська мова стала на важкий але плідний шлях  розвитку.

 Спливло понад  понад  тисяча літ. І мова, як квітка з пуп’янка, розвинулася, розквітла, засяяла.

Плекаймо  ж чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо  мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.